Уявіть собі: нове місто, нікого поруч, чужі стіни гуртожитку, невідоме майбутнє. Саме в такій реальності опинилася пані Марія, 62-річна жінка з Донеччини, яка вимушено залишила рідну домівку через війну. Вона приїхала до Рівного без знайомих, без житла, без опори.
Одного дня Марія випадково в коридорі гуртожитку натрапила на соцпрацівника РОБФ"Наше Майбутнє" Олену, яка завітала для консультування людей. Жінку часто турбувала виснажлива загальна слабість, втома, болі в животі, але Марія не надавала цьому значення. Олена уважно вислухала Марію та запевнила їй, що допоможе. Рішення зробити тест на гепатит С стало поворотною точкою в її житті. Результат — позитивний. Страх. Розгубленість. Відчуття, ніби земля йде з-під ніг. Але Олена разом з жінкою поїхали в гепатоцентр для подальшої діагностики. Жінка була вкрай налякана та розгублена, але Олена підтримувала її весь час: говорила з Марією як із рідною — спокійно, з турботою, з вірою. І ця віра передалась. Після обстеження в Марії підтвердили діагноз. Разом вони проходили обстеження, шукали відповіді, оформлювали документи. Наразі Марія розпочала курс лікування і прогнози лікарів дуже обнадійливі.
У жінки сяють очі. Слова вдячності лунають щиро й глибоко: «Без Олени я б не змогла. Я жила — і не вірила, що в моєму віці ще можливі дива. Але вони трапляються, коли поряд — така людина».
Ця історія — про силу людяності. Про те, як одна небайдужа людина здатна змінити життя. Про те, як гуманітарні проєкти стають містком між безнадією і новим початком.
Цей кейс став можливим завдяки проєкту «Інтегрована гуманітарна відповідь в умовах війни та післявоєнного відновлення», який втілює РОБФ «Наше Майбутнє» за підтримки МБФ «Альянс громадського здоров'я».
Imagine this: a new city, no one around, the unfamiliar walls of a dormitory, and an uncertain future. This is the reality that Maria, a 62-year-old woman from Donetsk region, faced when she was forced to leave her home because of the war. She arrived in Rivne with no acquaintances, no housing, and no support.
One day, Maria accidentally met Olena — a social worker from the Rivne Regional Charity Foundation “Our Future” — in the dormitory corridor. Olena was visiting to provide consultations. Maria complained of constant weakness, fatigue, and abdominal pain but didn’t take it seriously. Olena listened carefully and assured her that help was available.
The decision to take a hepatitis C test became a turning point in Maria’s life. The result — positive. Fear. Confusion. A feeling that the ground was slipping away. But Olena didn’t leave her alone — together they went to the Hepatology Center for further diagnostics. Maria was extremely frightened and disoriented, but Olena supported her all the way: speaking calmly, with care and confidence — and that confidence was contagious.
After the examination, the diagnosis was confirmed. Together they went through all the steps — tests, paperwork, and consultations. Now Maria has started her treatment, and doctors give very encouraging forecasts.
Her eyes shine again. Words of gratitude flow from her sincerely and deeply:
“Without Olena, I wouldn’t have made it. I lived not believing that miracles could still happen at my age. But they do — when such a person is by your side.”
This story is about the power of humanity — about how one caring person can change a life. It’s about how humanitarian projects can build a bridge between despair and a new beginning.
This case became possible thanks to the project “Integrated Humanitarian Response in the Context of War and Post-War Recovery”, implemented by the Rivne Regional Charity Foundation “Our Future” with the support of the Alliance for Public Health.
